стандарт
СТАНДА́РТ, у, ч.
1. Прийнятий тип виробів, що відповідає певним вимогам своєю якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розміром, вагою і т. ін.
При складанні стандарту, визначенні рівня якості виробу до уваги беруться показники, які діляться на кілька груп (з наук.-попул. літ.);
Державні стандарти дозволяють коливання кожного виду прокату по товщині в суворо встановлених межах від сотої до тисячної частки міліметра (з публіц. літ.);
Перед приморозками помідори треба зібрати .. та розсортувати за стандартом і стиглістю (з публіц. літ.);
Світовий стандарт;
// Загальноприйнятий взірець у мові.
Мовна норма являє собою культурний стандарт, зразок загальнонародної мови в її літературній формі (з наук. літ.);
// Єдина типова форма організації, проведення, здійснення чого-небудь.
Інкорпорація міжнародних стандартів економічної поведінки в національну господарську систему полегшує її інтеграцію в світове господарство (з публіц. літ.).
2. перен. Щось позбавлене індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; шаблон, трафарет.
Разом з чубами мовби летять у небуття якісь знаки їхніх індивідуальностей, те, що робило їх [студентів] не схожими між собою .. Замість різноманітних чубів тепер одні голі, зведені старшиною до стандарту лоби (О. Гончар);
– Ви наочно показали – вмієте працювати. Працювати не по стандарту, а творчо, з вогником (Ю. Збанацький);
Духовна багатогранність сучасної людини виявляється у тому, що вона різко відкидає єдину норму, стандарт, обмеженість у смаку (із журн.).
△ (1) Золоти́й станда́рт – форма організації грошового обігу капіталістичних країн, при якій існував розмін банкнотів на золото у вигляді монет чи зливків або лише на іноземну валюту.
Словник української мови (СУМ-20)