стандартний
СТАНДА́РТНИЙ, а, е.
1. Який відповідає стандарту (у 1 знач.).
Налагоджено виробництво стандартних деталей для будівництва (з публіц. літ.);
Чудові .. українські столові, десертні і шампанські вина, виготовлені з кращих стандартних для степу сортів винограду (з наук.-попул. літ.);
Стандартні саджанці;
Стандартні плоди;
// Вигот. за поширеним зразком.
Сім'я Варченків жила у стандартній квартирі, яка складалася з великої кімнати і кухні (В. Собко);
На дві автомашини і величезні сани була звалена ціла гора майна, стандартний будиночок, кілька наметів (А. Хорунжий);
Пасажир .. був у стандартному піджаці й у кепці (П. Панч);
Хлопці розмістилися в гуртожитку. Стандартних ліжок вистачило лише на кілька десятків чоловік (Д. Ткач);
Їжа була несмачна, по-ресторанному стандартна (Л. Дмитерко);
Знайшла [Городовенко] стандартний конверт з маркою, прочитала ще раз листа і, вдоволена, заклеїла конверт (О. Десняк).
2. перен. Позбавлений індивідуальних особливостей, своєрідності, оригінальності; шаблонний, трафаретний.
Письменник [М. Горький] – повна протилежність швидким та бойовим промовцям, він просто розмовляє з людьми. Звичних, стандартних висловів .. немає, патетики – теж ніякої (Т. Масенко);
В кімнатах – міщанський стандартний уют [затишок] (І. Нехода).
Словник української мови (СУМ-20)