старник
СТАРНИ́К, а́, ч., діал.
Трава, яку не скосили у минулому році.
Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)СТАРНИ́К, а́, ч., діал.
Трава, яку не скосили у минулому році.
Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)