старник
СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році.
Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370).
Словник української мови (СУМ-11)СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році.
Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370).
Словник української мови (СУМ-11)