старник
СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році.
Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старник — старни́к іменник чоловічого роду торішня трава діал. Орфографічний словник української мови
- старник — СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
- старник — -а, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Великий тлумачний словник сучасної мови
- старник — Старник, -ка м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екатер. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екатер. у. (Залюб.). 4) = стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.). Словник української мови Грінченка