1. Словник української мови Грінченка

старник

Старник, -ка

м. соб.

1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екатер. у.у.

2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г.

3) Старое живое дерево. Екатер. у. (Залюб.).

4) = стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.).

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. старник — старни́к іменник чоловічого роду торішня трава діал. Орфографічний словник української мови
  2. старник — СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  3. старник — -а, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. старник — СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370). Словник української мови в 11 томах