старник

Значення в інших словниках

1. старник — старни́к іменник чоловічого роду торішня трава діал. Орфографічний словник української мови
2. старник — СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
3. старник — СТАРНИ́К, а́, ч., діал. Трава, яку не скосили у минулому році. Он на вигоні старник, он молоді соковиті трави (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 370). Словник української мови в 11 томах
4. старник — Старник, -ка м. соб. 1) Птицы или животина старшаго возраста. Лубен., Екатер. у.у. 2) Прошлогодняя трава, оставшаяся нескошенной. Херс. г. 3) Старое живое дерево. Екатер. у. (Залюб.). 4) = стариця 3б. Вас. 154 5) Старыя вещи, старый хламъ. Новом. у. (Залюб.). Словник української мови Грінченка