старосвітський
СТАРОСВІ́ТСЬКИЙ, а, е.
1. Який дотримується старих поглядів, звичок, правил і т. ін.
Наумиху звано старосвітською жінкою (М. Коцюбинський);
Білозерець був старосвітський сотник, іще-то з тих, що перші озвались потиху до батька Богдана: “Єднай, батьку, Україну, а ми тебе виручимо” (П. Куліш);
Тітка Клавда в чорній оксамитовій сукні, поважна, старосвітська, стояла на порозі й вітала гостей (Ірина Вільде);
Він звик до добра в старосвітській родині, Він батька та матері пе́щений син (Л. Первомайський).
2. Який був поширений, прийнятний і т. ін. у старі часи; старовинний.
Максим не забував старосвітського звичаю: поїхав сам і вблагав Явдоху поїхати на оглядини (Панас Мирний);
Не стільки принаджувало його туди тихе, старосвітське життя, скільки вродлива донька власника (І. Франко);
До землянки привели жінку, яка зналася на старосвітській народній медицині (Л. Дмитерко);
// Зроблений за старою модою, який вийшов з моди; старовинний, старомодний, не сучасний.
Старосвітські меблі оббито новим репсом (І. Франко);
На бабі старосвітський очіпок і темна дерга (Ю. Яновський);
Цієї ночі сон випурхнув з її очей, коли старосвітський годинник закінчив вибивати дванадцяту (Я. Галан);
// рідко. Який не відповідає сучасним вимогам, який з плином часу втратив своє значення; застарілий.
В новішій .. белетристичній утопії Анатоля Франса ми бачимо певні ознаки перемоги новітнього принципу над старосвітським (Леся Українка);
На очах Зінаїди Павлівни мінялася й удосконалювалася техніка швидкісної передачі слів, думок і почуттів – від старосвітської “морзянки” до більдапаратів і телетайпів (Л. Дмитерко).
Словник української мови (СУМ-20)