старт
СТАРТ, у, ч.
1. Початковий момент спортивних змагань.
У бігу на коротку дистанцію дуже важливу роль відіграє старт (з наук.-попул. літ.);
[Фотографи (перехоплюють фізкультурника):] Стривайте, коли початок кросу? [Фізкультурник:] Старт рівно в два (І. Кочерга);
// перен. Початок чого-небудь.
Гострим плугом рвуть стрічку незриму На великому старті сівби (М. Гірник);
// Початковий момент зльоту літального апарата.
Звук дзвоника в центральній каюті сповістив Сокола й Гуро про старт [міжпланетного корабля] (В. Владко);
// Сигнал про початок спортивного змагання або зльоту літального апарата.
І от дано старт. Спортсмени зразу ж розвивають високу швидкість (з газ.);
Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: – Старт! (з газ.);
Старт дано! Машини зриваються. Набік відносять легку куряву, і вже вони лопотять десь на другій вулиці (з наук. літ.).
2. Місце, лінія, пункт, з якого починається подолання якої-небудь віддалі (перев. на спортивних змаганнях).
Учасників [змагання] уже повели на старт, і увагу всіх прикували перші забіги (В. Собко);
Ранок застав Захара з автомашинами вже за добрих півсотні кілометрів від старту в безкрайому засніженому степу (Іван Ле);
Стрункий, з мужніми різкими рисами обличчя, відрубним кроком іде він до старту (А. Трипільський);
// Місце, лінія, пункт, з якого починається зліт літального апарата.
Літак рушив з місця, покотивши на старт (М. Трублаїні);
Пішли на старт. Знялись на небокраї, над громом неугавних канонад лягли на курс [“яструбки”]... (І. Гончаренко).
Вихо́дити (става́ти) / ви́йти (ста́ти) на старт див. вихо́дити;
(1) На старт! – команда спортсменові зайняти вихідну позицію для початку змагання.
Словник української мови (СУМ-20)