старт

СТАРТ, у, ч.

1. Початковий момент спортивних змагань.

У бігу на коротку дистанцію дуже важливу роль відіграє старт (з наук.-попул. літ.);

[Фотографи (перехоплюють фізкультурника):] Стривайте, коли початок кросу? [Фізкультурник:] Старт рівно в два (І. Кочерга);

// перен. Початок чого-небудь.

Гострим плугом рвуть стрічку незриму На великому старті сівби (М. Гірник);

// Початковий момент зльоту літального апарата.

Звук дзвоника в центральній каюті сповістив Сокола й Гуро про старт [міжпланетного корабля] (В. Владко);

// Сигнал про початок спортивного змагання або зльоту літального апарата.

І от дано старт. Спортсмени зразу ж розвивають високу швидкість (з газ.);

Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: – Старт! (з газ.);

Старт дано! Машини зриваються. Набік відносять легку куряву, і вже вони лопотять десь на другій вулиці (з наук. літ.).

2. Місце, лінія, пункт, з якого починається подолання якої-небудь віддалі (перев. на спортивних змаганнях).

Учасників [змагання] уже повели на старт, і увагу всіх прикували перші забіги (В. Собко);

Ранок застав Захара з автомашинами вже за добрих півсотні кілометрів від старту в безкрайому засніженому степу (Іван Ле);

Стрункий, з мужніми різкими рисами обличчя, відрубним кроком іде він до старту (А. Трипільський);

// Місце, лінія, пункт, з якого починається зліт літального апарата.

Літак рушив з місця, покотивши на старт (М. Трублаїні);

Пішли на старт. Знялись на небокраї, над громом неугавних канонад лягли на курс [“яструбки”]... (І. Гончаренко).

Вихо́дити (става́ти) / ви́йти (ста́ти) на старт див. вихо́дити;

(1) На старт! – команда спортсменові зайняти вихідну позицію для початку змагання.