старчий

СТА́РЧИЙ, а, е.

Те саме, що старе́чий.

Смерть дружини вразила його не зразу: поволі вповзала туга в суворе старче серце, осідала в ньому й гнітила його вночі в самотині (О. Довженко);

Похилилися в задумі старчі голови бувалі (О. Гуреїв).

Значення в інших словниках

1. старчий — СТА́РЧИЙ, а, е. Те саме, що старе́чий. Смерть дружини вразила його не зразу: поволі вповзала туга в суворе старче серце, осідала в ньому й гнітила його вночі в самотині (Довж., І, 1958, 445); Похилилися в задумі старчі голови бувалі (Гур., Друзі.., 1959, 15).  Словник української мови в 11 томах