старчик

СТА́РЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до ста́рець 1, 2.

Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л. Яновська);

По велелюдних українських дорогах, на гомінких сільських ярмарках ходили дивакуваті мандрівні дяки, мудрі і незалежні старчики (з газ.).

Значення в інших словниках

1. старчик — ста́рчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. старчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до старець 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. старчик — СТА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ста́рець 1, 2. Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
4. старчик — Старчик, -ка м. ум. отъ старець.  Словник української мови Грінченка