старчик
СТА́РЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до ста́рець 1, 2.
Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л. Яновська);
По велелюдних українських дорогах, на гомінких сільських ярмарках ходили дивакуваті мандрівні дяки, мудрі і незалежні старчики (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- старчик — ста́рчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- старчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до старець 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- старчик — СТА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ста́рець 1, 2. Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
- старчик — Старчик, -ка м. ум. отъ старець. Словник української мови Грінченка