старчик

СТА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ста́рець 1, 2.

Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л. Янов., І, 1959, 333);

По велелюдних українських дорогах, на гомінких сільських ярмарках ходили дивакуваті мандрівні дяки, мудрі і незалежні старчики (Літ. Укр., 11.XI 1969, 4).

Значення в інших словниках

1. старчик — ста́рчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. старчик — СТА́РЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до ста́рець 1, 2. Горпина бачила себе уже в Києві на прощі, уявляла себе на бесіді з праведними ченцями та побожними старчиками (Л.  Словник української мови у 20 томах
3. старчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до старець 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. старчик — Старчик, -ка м. ум. отъ старець.  Словник української мови Грінченка