старшинування
СТАРШИНУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. старшинува́ти.
Ще й досі була Хаєцькому впомки та перша ніч його незвичного старшинування. Гірка і повчальна ніч... (О. Гончар);
Чого тільки він не передумав? .. І потаємні жалі за старшинуванням, яке всміхалося йому один час на виборах, і тяжкий сум останніх бурхливих часів (Іван Ле);
Його старшинування над реєстровими козаками зміцнилося внаслідок політики коронних дипломатів (Іван Ле);
Перевернуло старшинування й Максима .. Запишався, почав гордувати нижчими себе (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)