статок
СТА́ТОК, тку, ч.
1. Матеріальна забезпеченість, відсутність нужди; достаток.
В селі більше десяти хат, де живуть на віру. І живуть же люди не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають... (М. Коцюбинський);
У кімнаті було чисто позамітано, .. на столі лежало повно пирогів, а на постелі аж під стелю подушок, усюди виднівся статок (С. Ковалів);
Робив [Лаврон] всяку всячину – і лутки, і одвірки, і віконниці .. Багато і гарно робив, а статку все не мав (В. Речмедін).
2. перев. мн. Матеріальні засоби, доходи.
Мати день у день рають у молотники йти, день у день журять йому голову безхліб'ям, наче він – Василь – сам не бачить, які в них статки... (Г. Косинка);
– Та я з радої душі попросила б вас у хату, коли б в мене у великій хаті було як у людей! А то, знаєте, вдовині статки (Ірина Вільде);
– Ет, що там говорити, – підвівся Мирон. – Сам знаєш, які наші статки на нещасній дідизні (М. Стельмах);
// Майно, власність.
Був статок, лише не було кому про його дбати (Н. Кобринська);
Вони [печеніги] ночами скрадались у полі, підбирались до городищ і сіл, блискавицею падали на мирні хижі, грабували статки, заганяли худобу, вбивали людей (С. Скляренко);
Дехто вже пускався берега, прикидаючи, скільки можна виторгувати за свої статки (М. Стельмах).
3. тільки одн., розм. Велика кількість чого-небудь.
Коли ж ти безрідна, серденько-дівчино, – Ходім до моєї господи; Житимем з тобою, як риба з водою; Всі матимеш в мене вигоди. Що в мене достаток і худоби статок (П. Куліш);
Сидить кокошка в садку, Буду́ть курчата в статку (І. Франко).
4. збірн., діал. Худоба.
Перелічив статок, – нема корови (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)