стать
СТАТЬ, і, ж.
1. Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок), що різняться за цими ознаками.
Одна з 23 пар хромосом людини відповідає за ознаки статі (з наук.-попул. літ.);
Сниться їй, що вона з дітьми летить над Дніпром, плавно і легко, як птиця .. Це радісне почуття сну-польоту знайоме кожному, хто знає труд, в кому живуть здорові прагнення, і юні мрії, і могутній рух статі (О. Довженко);
Ландау висловлює припущення, що жити кролі без надниркових залоз можуть незалежно від статі тварини (з наук. літ.).
2. рідко. Те саме, що по́стать¹ 1.
Лиця того чоловіка в потемках [сутінках] я не міг пізнати; в непевних обрисах маячіла тілько його могутня стать (І. Франко);
Із зали долітали чарівні оп'яняючі [п'янкі] звуки вальсу, миготіли легкі статі танцюючих (Уляна Кравченко);
Коли о. Альойзій побачив зажурене лице Миколи й його похилену стать, то йому відійшла зовсім охота розціловуватися (Л. Мартович);
// Будова тіла (про тварину).
Ся звалась діва – цар Камилла, До пупа жінка, там – кобила, Кобилячу всю мала стать: Чотири ноги, хвіст (І. Котляревський);
Зате ж вона [кобила] статтю височенна, під саму стелю: не з будь-якого роду (Л. Мартович).
3. перев. мн. Частини тіла тварин і зовнішні ознаки в їх будові, за якими провадиться оцінка будови тіла.
Статі – частини тіла тварин, які мають певні ознаки в своїй будові, характерні для тих чи інших порід, типів, індивідів (з наук. літ.);
У кожної тварини бувають статі з деякими вадами (з наук. літ.).
4. заст. Становище, стан.
Затурбувалась тітка Мокрина – звісно, в крепацькій [кріпацькій] статі усе страха, усього боїться (Марко Вовчок);
Раз мати родила, не двічі й вмирать: Така наша доля, така наша стать! (М. Старицький);
– Марш ти мені, кримінальська мордо! – ревнув підмайстер, котрому нині не в лад була покірлива стать, так, як учора уперта, понура мовчанка (І. Франко).
5. рідко. Те саме, що спо́сіб.
Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски, да не на одну стать (Сл. Б. Грінченка).
(1) Жіно́ча стать – сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють жінку від чоловіка, самицю від самця.
Якщо є потреба швидко збільшити маточне поголів'я, наприклад, корів, то зоотехнік зацікавлений одержати більше телят жіночої статі (з наук.-попул. літ.);
(2) Чолові́ча стать:
а) сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють чоловіка від жінки, самця від самиці;
б) чоловіки, мужчини.
На цей час у селі з чоловічої статі, крім похилих дідів, не залишилося нікого: одні відступили з Червоною Армією, інших, хто не встиг, половили й погнали в Німеччину (Яків Баш).
○ (3) Під стать, у знач. пред.:
а) (кому) годиться, гідний кого-небудь.
Не дворецькому Остапові, старому горбатому дідові, вона під стать, а наряди її, то чи й панянка де краща знайдеться від неї! (Панас Мирний);
б) (чому) відповідний чому-небудь.
Ними [кладочками через ріку Білу] можна було любуватися, як художнім твором, як храмом Растреллі, як поетичною мрією, – так вони були під стать і пейзажеві оцьому (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)