стать

СТАТЬ, і, ж.

1. Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок), що різняться за цими ознаками.

Одна з 23 пар хромосом людини відповідає за ознаки статі (з наук.-попул. літ.);

Сниться їй, що вона з дітьми летить над Дніпром, плавно і легко, як птиця .. Це радісне почуття сну-польоту знайоме кожному, хто знає труд, в кому живуть здорові прагнення, і юні мрії, і могутній рух статі (О. Довженко);

Ландау висловлює припущення, що жити кролі без надниркових залоз можуть незалежно від статі тварини (з наук. літ.).

2. рідко. Те саме, що по́стать¹ 1.

Лиця того чоловіка в потемках [сутінках] я не міг пізнати; в непевних обрисах маячіла тілько його могутня стать (І. Франко);

Із зали долітали чарівні оп'яняючі [п'янкі] звуки вальсу, миготіли легкі статі танцюючих (Уляна Кравченко);

Коли о. Альойзій побачив зажурене лице Миколи й його похилену стать, то йому відійшла зовсім охота розціловуватися (Л. Мартович);

// Будова тіла (про тварину).

Ся звалась діва – цар Камилла, До пупа жінка, там – кобила, Кобилячу всю мала стать: Чотири ноги, хвіст (І. Котляревський);

Зате ж вона [кобила] статтю височенна, під саму стелю: не з будь-якого роду (Л. Мартович).

3. перев. мн. Частини тіла тварин і зовнішні ознаки в їх будові, за якими провадиться оцінка будови тіла.

Статі – частини тіла тварин, які мають певні ознаки в своїй будові, характерні для тих чи інших порід, типів, індивідів (з наук. літ.);

У кожної тварини бувають статі з деякими вадами (з наук. літ.).

4. заст. Становище, стан.

Затурбувалась тітка Мокрина – звісно, в крепацькій [кріпацькій] статі усе страха, усього боїться (Марко Вовчок);

Раз мати родила, не двічі й вмирать: Така наша доля, така наша стать! (М. Старицький);

– Марш ти мені, кримінальська мордо! – ревнув підмайстер, котрому нині не в лад була покірлива стать, так, як учора уперта, понура мовчанка (І. Франко).

5. рідко. Те саме, що спо́сіб.

Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски, да не на одну стать (Сл. Б. Грінченка).

(1) Жіно́ча стать – сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють жінку від чоловіка, самицю від самця.

Якщо є потреба швидко збільшити маточне поголів'я, наприклад, корів, то зоотехнік зацікавлений одержати більше телят жіночої статі (з наук.-попул. літ.);

(2) Чолові́ча стать:

а) сукупність анатомо-фізіологічних ознак, що відрізняють чоловіка від жінки, самця від самиці;

б) чоловіки, мужчини.

На цей час у селі з чоловічої статі, крім похилих дідів, не залишилося нікого: одні відступили з Червоною Армією, інших, хто не встиг, половили й погнали в Німеччину (Яків Баш).

○ (3) Під стать, у знач. пред.:

а) (кому) годиться, гідний кого-небудь.

Не дворецькому Остапові, старому горбатому дідові, вона під стать, а наряди її, то чи й панянка де краща знайдеться від неї! (Панас Мирний);

б) (чому) відповідний чому-небудь.

Ними [кладочками через ріку Білу] можна було любуватися, як художнім твором, як храмом Растреллі, як поетичною мрією, – так вони були під стать і пейзажеві оцьому (Г. Хоткевич).