1. Великий тлумачний словник сучасної мови

стать

-і, ж.

1》 Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок), що різняться за цими ознаками. Жіноча стать. Чоловіча стать.

Гетерогаметна стать — стать, яка характеризується наявністю двох різних статевих хромосом та формуванням гамет двох типів (у людини – чоловічої).

Гомогаметна стать — стать, яка характеризується наявністю двох ідентичних статевих хромосом та формуванням однотипних гамет (у людини жіночої).

Сильна стать збірн. — чоловіки.

Слаба стать збірн. — жінки.

2》 рідко. Те саме, що постать 1).

|| Будова тіла (про тварину).

3》 перев. мн. Частини тіла тварин і зовнішні ознаки в їх будові, за якими провадиться оцінка будови тіла.

4》 заст. Становище, стан.

5》 рідко. Те саме, що спосіб.

Під стать — а) (кому) підхожий, гідний кого-небудь; б) (чому) відповідний чому-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стать — Постать, постава [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. стать — стать іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. стать — Термін, який позначає психосоціальні відмінності між статями. англ. gender; нім. Geschlecht n –es, -er; угор. nem; рос. пол. Словник із соціальної роботи
  4. стать — (жіноча) жіноцтво; (чоловіча) чоловіки; (коня) будова тіла; Р. постать, фігура; (духовна) СТАН; ЖМ. манір, кшталт, копил <н. все на одну стать>. Словник синонімів Караванського
  5. стать — [стат'] -т'і, ор. -т':у, мн. -ат'і, -атеий Орфоепічний словник української мови
  6. стать — Постать, постава, див. статура, фігура, комплекція Словник чужослів Павло Штепа
  7. стать — СТАТЬ, і, ж. 1. Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок)... Словник української мови у 20 томах
  8. стать — Комплекс ознак організму, які обумовлюють його здатність до утворення власних статевих клітин — жіночих (яйцеклітина) або чоловічих (сперматозоїди) гамет; розрізняють пов'язані зі статтю первинні ознаки: наявність статевих залоз — сім'яника і яєчника... Універсальний словник-енциклопедія
  9. стать — прекра́сна полови́на (стать) (ро́ду людсько́го). Жінки. — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського… (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  10. стать — БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Словник синонімів української мови
  11. стать — Стать, -ті, -ті, -ттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. стать — СТАТЬ, і, ж. 1. Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок)... Словник української мови в 11 томах
  13. стать — Стать, -ти ж. 1) Состояніе, положеніе. Безталанна сирота терпіла горе та терпіла, не раз уже втікать хотіла, но і здоровє, і літа, страх 2, сором і дівоча стать її к двору мов прикували. Мкр. Г. 18. Він козак, його така стать (щоб воювати). О. 1861. XI. Словник української мови Грінченка