постать
по́стать
I -і, ж.
1》 кого; чия.Зовнішній вигляд, обриси тіла людини.
|| перев. з означ. Тіло, тулуб, стан кого-небудь.
|| Будова тіла; статура.
2》 перев. у функції підмета. Якась людина, хтось (звичайно про незнайому людину або про того, кого важко впізнати, розгледіти здаля, в темряві і т. ін.).
|| У сполуч. із означ. дівоча, жіноча, чоловіча тощо або з ім. у род. в. виражає відповідну назву людини (людей) за статтю, родом діяльності і т. ін.
3》 перен. Особа як носій певних соціальних та особистих рис, ознак тощо.
|| Видатна особа, визначний представник кого-, чого-небудь.
4》 Уявний образ кого-небудь.
5》 Персонаж літературного твору; художній образ.
|| Скульптурне зображення кого-небудь; статуя.
|| Зображення людини на малюнку, картині.
II -і, ж.
Смуга, ділянка ниви або поля, що її, працюючи, обробляє один жнець, полільник тощо.
Значення в інших словниках
- постать — по́стать 1 іменник жіночого роду обриси тіла людини по́стать 2 іменник жіночого роду смуга поля Орфографічний словник української мови
- постать — Фігура; (кумедна) образ; П. статура, постава; (історична) особа. Словник синонімів Караванського
- постать — див. фігура Словник синонімів Вусика
- постать — [постат'] -т'і, ор. -т':у, р. мн. -атеий Орфоепічний словник української мови
- постать — ПО́СТАТЬ¹, і, ж. 1. кого, чия. Зовнішній вигляд, обриси тіла людини. Було щось скрите, тривожне в її лиці, в її очах, у всій її постаті (І. Словник української мови у 20 томах
- постать — БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Словник синонімів української мови
- постать — По́стать, -ті, -ті, -ттю; по́статі, по́статей і -тів, по́статям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постать — ПО́СТАТЬ¹, і, ж. 1. кого, чия. Зовнішній вигляд, обриси тіла людини. Було щось скрите, тривожне в її лиці, в її очах, у всій її постаті (Фр. Словник української мови в 11 томах