1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

постать

По́стать, -ті, -ті, -ттю; по́статі, по́статей і -тів, по́статям

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постать — по́стать 1 іменник жіночого роду обриси тіла людини по́стать 2 іменник жіночого роду смуга поля Орфографічний словник української мови
  2. постать — Фігура; (кумедна) образ; П. статура, постава; (історична) особа. Словник синонімів Караванського
  3. постать — див. фігура Словник синонімів Вусика
  4. постать — [постат'] -т'і, ор. -т':у, р. мн. -атеий Орфоепічний словник української мови
  5. постать — I -і, ж. 1》 кого; чия.Зовнішній вигляд, обриси тіла людини. || перев. з означ. Тіло, тулуб, стан кого-небудь. || Будова тіла; статура. 2》 перев. у функції підмета. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. постать — ПО́СТАТЬ¹, і, ж. 1. кого, чия. Зовнішній вигляд, обриси тіла людини. Було щось скрите, тривожне в її лиці, в її очах, у всій її постаті (І. Словник української мови у 20 томах
  7. постать — БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Словник синонімів української мови
  8. постать — ПО́СТАТЬ¹, і, ж. 1. кого, чия. Зовнішній вигляд, обриси тіла людини. Було щось скрите, тривожне в її лиці, в її очах, у всій її постаті (Фр. Словник української мови в 11 томах