постановити
Постанови́ти, -новлю́, -но́виш; -станови́, -ві́ть
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постановити — постанови́ти 1 дієслово доконаного виду прийняти ухвалу, рішення постанови́ти 2 дієслово доконаного виду поставити розм. Орфографічний словник української мови
- постановити — I див. постановляти. II -новлю, -новиш; мн. постановлять; док., перех., розм. 1》 Поставити кого-небудь кудись. || Помістити на постій, для проживання. 2》 Послати виконувати де-небудь якусь роботу, доручення. || ким, на кого, за кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постановити — ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти. ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., що, розм. 1. Поставити кого-небудь кудись. Словник української мови у 20 томах
- постановити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- постановити — ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти. ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., перех., розм. 1. Поставити кого-небудь кудись. Словник української мови в 11 томах
- постановити — Постановити см. постановляти. Словник української мови Грінченка