1. Великий тлумачний словник сучасної мови

постановити

постанови́ти

I див. постановляти.

II -новлю, -новиш; мн. постановлять; док., перех., розм.

1》 Поставити кого-небудь кудись.

|| Помістити на постій, для проживання.

2》 Послати виконувати де-небудь якусь роботу, доручення.

|| ким, на кого, за кого. Призначити на якусь посаду.

3》 Помістити щось де-небудь, кудись.

|| Подати на стіл страву, почастувати чимсь.

4》 Укріпити що-небудь десь, надавши стійкого положення; установити.

5》 Збудувати.

6》 Організувати, налагодити (справу, роботу і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постановити — постанови́ти 1 дієслово доконаного виду прийняти ухвалу, рішення постанови́ти 2 дієслово доконаного виду поставити розм. Орфографічний словник української мови
  2. постановити — ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти. ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., що, розм. 1. Поставити кого-небудь кудись. Словник української мови у 20 томах
  3. постановити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. постановити — Постанови́ти, -новлю́, -но́виш; -станови́, -ві́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. постановити — ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти. ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., перех., розм. 1. Поставити кого-небудь кудись. Словник української мови в 11 томах
  6. постановити — Постановити см. постановляти. Словник української мови Грінченка