постановити

ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти.

ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., що, розм.

1. Поставити кого-небудь кудись.

Губернатор постановив Івгу за полотняну стіну і каже їй: “Слушай [слухай], що він буде говорить”, а його звелів увести до себе (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ввели його і при колоні В порога там постановили (Леся Українка);

// Помістити на постій, для проживання.

Розстановлюючи їх [москалів] на днівки, постановили одного і в хату до Горпини та Солохи (Панас Мирний).

2. Послати виконувати де-небудь якусь роботу, доручення.

Обійшов він з бунчуком увесь табір і всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь, і до табору нікого без оклику не звелів пускати (П. Куліш);

// ким, на кого, за кого. Призначити на якусь посаду.

А піп мені каже: – .. Візьмеш попівну, то хутче на дяка постановлять (Марко Вовчок);

Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Панас Мирний);

Як виріс [Іван] та одбув “солдатчину”, вернувся додому, добре грамотний, то всю громаду оплів – зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко).

3. Помістити щось де-небудь, кудись.

Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (Панас Мирний);

[Степанида:] Оті полумисочки, сусідонько, не ставляйте на припічку, а краще у мисника, а макітру можна постановити геть туди, аж на черінь... (М. Кропивницький);

Постановивши на столі самовар, вона спинилась коло порога і почала позирати на всіх прищуреними лукавими очима, осміхаючись і чуть помітно кокетуючи бровою (С. Васильченко);

// Подати на стіл страву, почастувати чимсь.

Простому народу доброго борщу з салом постановить [Настуся] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Настя метнулась в сіни, принесла вареники й пляшку і постановила на столі (І. Нечуй-Левицький).

4. Укріпити що-небудь десь, надавши стійкого положення; установити.

Аж жаль його: був багатий, І рідня і діти Єсть у його, а нікому Хрест постановити (Т. Шевченко).

5. Збудувати.

Перестав [п'яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Г. Квітка-Основ'яненко).

6. Організувати, налагодити (справу, роботу і т. ін.).

– От я постановив свій хор так, що всі люди на селі хвалять (І. Нечуй-Левицький);

У понеділок будемо у гурті раятися, як би краще це діло постановити (Панас Мирний).

(1) Постанови́ти ча́рку (пля́шку і т. ін.) – те саме, що Поста́вити ча́рку (пля́шку і т. ін.) (див. поста́вити¹).

– От тут недалечко пивничка .. Ходім, постановлю тобі пляшечку, щоб ти знав дядька Володька та його добрість... (Марко Вовчок).

◇ (2) Постанови́ти на своє́му (своє́) – те саме, що Поста́вити на своє́му (див. поста́вити¹).

– Ой, сестрице! набралась я мороки, а таки на своєму постановила (І. Нечуй-Левицький).