постанова

ПОСТАНО́ВА¹, и, ж.

1. Розпорядження, акт органів державної влади.

Столітній ювілей Л. М. Толстого викликав, як відомо, урядову постанову про видання 90-томної збірки його творів (із журн.);

Набирає темпів конструктивний механізм прийняття найважливіших законів і постанов (з газ.);

// Директива керівного адміністративного органу.

[Вересай:] Коли приїде [директор], скажете, що мені треба його бачити. І постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені в партійний комітет (І. Микитенко);

// Судове рішення, пов'язане з розглядом кримінальної справи.

Слідчий сів писати постанову про те, щоб арештувати Зінька (Б. Грінченко);

– Старий в канцелярії станового чи в тюрмі? – В тюрмі. Повели туди без постанови, бо пристав кудись виїхав на села (М. Стельмах).

2. Колективне рішення; ухвала.

– Постанова бюро така... – Силантьєв підвищив голос і взяв протокол (О. Донченко);

– Ось тут, – показуючи розгорнуту газету, продовжував батько, – надрукована постанова з'їзду (Л. Юхвід);

// Взагалі рішення, прийняте ким-небудь.

– Обринські люди поважні, витривалі і не легко відступають від своїх постанов і цілей (О. Кобилянська).

3. театр., розм. Сценічне оформлення драматичного твору; постановка, постава.

Зібрані Вами до свого гурту сили .. своєю майстерною ігрою [грою] додають решту задля найкращої постанови кожної і незначної п'єси (Панас Мирний);

// заст. Картина (в драматичному творі).

Лимерівна. Драма в 5 справах і 6 постановах (Панас Мирний).

ПОСТАНО́ВА², и, ж., діал.

Меблі, умеблювання.

“Так, у нас багато дечого слід би змінити... Наприклад, постанова в нашому салоні: все нове, добране старанно, але все чогось немов бракує...” (Леся Українка);

// перев. мн. Розпорядок, умови життя.

Дядько у іншій постанові зріс, коло землі копався, а ми панувати звикли (Панас Мирний);

При других постановах з їх [безталанних господарів] вийшли б хороші люди, чесні робітники, а по селах вони завжди безталанні, недотепи (Панас Мирний);

// Звичай, правило.

– Вибачайте, будьте ласкаві! по наших постановах нам не можна пускать дітей до батьків... (І. Нечуй-Левицький).