постанова

ВИ́РІШЕННЯ (продуманий намір щось зробити, якось учинити), РІ́ШЕННЯ, ПОСТАНО́ВА. Вирішення просити Зою працювати для газети прийшло негайно (В. Собко); "Погано буде їхати", — подумав Нур, але вчорашнього свого рішення не змінив (Д. Ткач); Міхонський розбудив у хлоп'ячій душі постанову — ніколи не брехати (І. Франко).

ОБСТА́ВИНИ мн. (сукупність фактів, за яких що-небудь відбувається), ОБСТАНО́ВКА тільки одн., УМОВИ мн., які, чого, АТМОСФЕ́РА тільки одн., ВИ́ПАДКИ перев. мн., ОБСТАНО́ВА рідше, ОБСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА перев. мн., діал. Дивізія, в якій служив Тимко з Марком, була сформована з сибіряків та уральців, людей поважних, мовчакуватих і надзвичайно стійких у бойових обставинах (Григорій Тютюнник); Син убогого шляхтича,.. Адам (Міцкевич) зростав в обстановці, що її в якійсь мірі можна назвати патріархальною та ідилічною (М. Рильський); Вони (люди) такі, якими зробили їх історичні і соціальні умови життя (М. Коцюбинський); В школі відчувалася та атмосфера хвилюючої урочистості, в якій розпочався перший день екзаменів (О. Донченко); Дуже то немилий випадок, як тебе при людях сварять і плюгавлять (Лесь Мартович); Черниш терпляче вів пристрілювання. Як завжди в таких випадках бив лише один міномет (О. Гончар); Одна Марта Кирилівна сиділа смутна. Її смутний вид мав великий контраст з веселою компанією, з веселою обставою (І. Нечуй-Левицький); Дядько у іншій постанові зріс, коло землі копався, а ми панувати звикли (Панас Мирний). — Пор. I. 1. стано́вище.

I. ПОСТАНО́ВА (акт органів державної влади, керівного адміністративного органу тощо), РОЗПОРЯ́ДЖЕННЯ, ДИРЕКТИ́ВА, ПАРА́ГРАФ розм. (у якомусь розділі статуту, програми тощо). (Вересай:) Коли приїде (директор), скажете, що мені треба його бачити. І постанову про ліквідацію планувальної комісії передайте мені (І. Микитенко); Ефект цього навіть не приказу, а просто розпорядження пана міністра був надзвичайний (Г. Хоткевич); Дістав я директиву підпільної трійки обстріляти військовий поїзд (Ю. Яновський); — Серце в певних хвилинах не дбає про параграфи і знаходить свою властиву мову (І. Франко). — Пор. 1. ука́з.

ПОСТАНО́ВКА (здійснення вистави на сцені театру, сценічне оформлення спектаклю), ПОСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА розм., СТА́ВЛЕННЯ розм. Він (Т. Шевченко) закінчив драму "Назар Стодоля". Про постановку її вже велися розмови з Александринським театром (О. Іваненко); Готувався до постави "Невольник" М. Кропивницького (В. Минко); Щира любова до свого рідного підбивала Вас ще на іншу працю — показати людям свої роботи не в одних німих значках, які дають ноти, а в живих виголосах концертів, в постановах цілих опер (Панас Мирний); Тепер у нас актор живе в декораціях під час усього ставлення картини — не треба костюмерів і реквізиторів до режисерської групи (Ю. Яновський).

УКА́З (розпорядження, наказ уряду, верховної влади, що має силу закону), ПОСТАНО́ВА, ДЕКРЕ́Т, АКТ, УНІВЕРСА́Л, ЕДИКТ. Укази президента; Урядова постанова; Декрет про мир; Четвертий універсал Центральної Ради; Виявили (археологи) викарбовані на скелях едикти царя Ашоки (з газети). — Пор. I. 1. постано́ва.

УХВА́ЛА (прийнята голосуванням колективна думка), ПОСТАНО́ВА, РЕЗОЛЮ́ЦІЯ, РІ́ШЕННЯ, ПРИ́ГОВОР розм.; РІШЕ́НЕЦЬ заст.; ВО́ТУМ перев. із сл . довіри, довір'я, недовіри, недовір'я (ухвала парламенту щодо ставлення до уряду або окремих його членів); ПРИ́СУД (чиясь оцінка кого-, чого-небудь, чиєсь рішення, в тому числі й суду). Терешко розповів.. про ухвалу загальних зборів звернутись до сільської громади з заявою, щоб при розподілі землі та майна поміщицького врахували і їхні, наймитські, інтереси (А. Головко); З приводу інформації начштабу про становище в комуні написали коротеньку резолюцію (І. Микитенко); Рішення з'їзду; Мартин.. кладе перед очі Коропа приговор Стайківського сходу (Г. Косинка); Миттю витягли його на кін та й оголосили йому рішенець товариства (А. Кримський); Висловити вотум довір'я урядові країни; Шляхтич гаразд знав козачі звичаї і не чекав повторення присуду (І. Ле).

МЕ́БЛІ (предмети обстановки квартири, кімнати тощо), УМЕБЛЮВА́ННЯ (ОМЕБЛЮВА́ННЯ), МЕ́БЛЯ розм., ПОСТАНО́ВА діал. До вечора вона по-своєму переставляла меблі, змінювала на свій смак обстановку кімнат (І. Микитенко); Кімната у квартирі Ріхарда Галле. Бідне умеблювання (В. Собко); Стіл і стілець доповнюють омеблювання (М. Коцюбинський); Мебля ця й досі була майже новенька і цілком відповідала новаторським поглядам мойого симпатичного героя (М. Хвильовий); "Так, у нас багато дечого слід би змінити... Наприклад, постанова в нашому салоні: все нове, добране старанно, але все чогось немов бракує..." (Леся Українка).

ОБСТАНО́ВКА (меблі, оздоби та предмети побуту, якими обставлено й прикрашено приміщення, житло), ОБЛА́ДНАННЯ, ОБСТА́ВА рідше, ОБСТА́ВИНА рідше, ОБСТАНО́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА заст., УРЯ́ДЖЕННЯ (ВРЯ́ДЖЕННЯ) діал. Схвильовано оглядає Петро кімнату. Звичайна, міщанська обстановка (А. Головко); Обладнання звичайне: з правої сторони, у глибині сцени, стіл, у лівому кутку — столик з квітами (З. Мороз); Обстава була звичайна, як і в українських хатах: ті ж лави, той же стіл, той же мисник, жердка над ліжком (І. Нечуй-Левицький); І то вона, обірвана, обшарпана серед такої багатої обставини (Панас Мирний); Обстанова кімнати стара і нечупарна: посередині голий стіл на три ноги, двоє стільців (С. Васильченко); Тут вона (канапка) не підходить до всієї постанови (Леся Українка); У мене урядження старосвітське, бо ще від родичів, але воно відповідне до мене і стоїть в гармонії й рівновазі з моєю особою (О. Кобилянська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постанова — постано́ва 1 іменник жіночого роду розпорядження, акт органу влади постано́ва 2 іменник жіночого роду умеблювання діал. Орфографічний словник української мови
  2. постанова — 1. розпорядження, директива; (зборів) ухвала, рішення, резолюція; (суду) вирок; (уряду) ДЕКРЕТ; (п'єси) постава, постановка; 2. Р. меблі, умебльовання, сов. обстановка; мн. ПОСТАНОВИ, (життя) обставини, умови; (тутешні) звичаї, правила, порядки. Словник синонімів Караванського
  3. постанова — див. наказ Словник синонімів Вусика
  4. постанова — I -и, ж. 1》 Розпорядження, акт органів державної влади. || Директива керівного адміністративного органу. || Судове рішення, пов'язане з розглядом кримінальної справи. 2》 Колективне рішення; ухвала. || Взагалі рішення, прийняте ким-небудь. 3》 театр., розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. постанова — хохл. (пастановленіє) ухвала ухвала Словник чужослів Павло Штепа
  6. постанова — ПОСТАНО́ВА¹, и, ж. 1. Розпорядження, акт органів державної влади. Столітній ювілей Л. М. Толстого викликав, як відомо, урядову постанову про видання 90-томної збірки його творів (із журн. Словник української мови у 20 томах
  7. постанова — Постано́ва, -ви; -но́ви, -но́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. постанова — ПОСТАНО́ВА¹, и, ж. 1. Розпорядження, акт органів державної влади. Рада Міністрів Української РСР видає постанови й розпорядження на основі і на виконання діючих законів СРСР і Української РСР (Конст. УРСР, 1969, 13); Столітній ювілей Л. Словник української мови в 11 томах
  9. постанова — Постано́ва, -ви ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови. Св. Л. 173. Словник української мови Грінченка