постання
ПОСТА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. поста́ти¹.
Адже Україна ще віддавна, з часу постання життя на євразійському суходолі, була місцем схрещення шляхів не лише з варягів у греки, а й з германців, романців та саксів у монголи, турки та інди (Ю. Смолич);
Особливо постання періодичних видавництв, журналів з літературно-науковими цілями та газет із літературними претензіями причиняється багато до розвою перекладаної [перекладної] літератури (І. Франко).
2. Походження.
Питань походження української мови, власне, кілька. Перше стосується постання української літературної мови (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постання — поста́ння іменник середнього роду виникнення Орфографічний словник української мови
- постання — Виникнення, поява, утворення, (з руїн) воскресіння; (мови) походження. Словник синонімів Караванського
- постання — -я, с. 1》 Дія за знач. постати I. 2》 Походження. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постання — ПОХО́ДЖЕННЯ (виникнення, утворення, поява чогось як наслідок якихось подій, процесів, явищ і т. ін.), ПОСТАННЯ́ рідше, ГЕНЕ́ЗИС книжн., ГЕНЕ́ЗА книжн. Словник синонімів української мови
- постання — ПОСТА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. поста́ти¹. Адже Україна ще віддавна, з часу постання життя на євразійському суходолі, була місцем схрещення шляхів не лише з варягів у греки, а й з германців, романців та саксів у монголи, турки та інди (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах