постановити
ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти.
ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., перех., розм.
1. Поставити кого-небудь кудись.
Губернатор постановив Івгу за полотняну стіну і каже їй: «Слушай [слухай], що він буде говорить», а його звелів увести до себе (Кв.-Осн., II, 1956, 292);
Ввели його і при колоні В порога там постановили (Л. Укр., І, 1951, 338);
// Помістити на постій, для проживання.
Розстановлюючи їх [москалів] на днівки, постановили одного і в хату до Горпини та Солохи (Мирний, І, 1954, 61).
2. Послати виконувати де-небудь якусь роботу, доручення.
Обійшов він з бунчуком увесь табір і всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь, і до табору нікого без оклику не звелів пускати (П. Куліш, Вибр., 1969, 158);
// ким, на кого, за кого. Призначити на якусь посаду.
А піп мені каже: — ..Візьмеш попівну, то хутче на дяка постановлять (Вовчок, VI, 1956, 235);
Він був спершу кучером, та як поносили коні, викрутивши йому ногу і переломивши спину, його постановили сторожем в конторі (Мирний, IV, 1955, 189);
Як виріс [Іван] та одбув «солдатчину», вернувся додому, добре грамотний, то всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Григ., Вибр., 1959, 350).
3. Помістити щось де-небудь, кудись.
Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (Мирний, III, 1954, 11);
[Степанида:] Оті полумисочки, сусідонько, не ставляйте на припічку, а краще у мисника, а макітру можна постановити геть туди, аж на черінь… (Кроп., IV, 1959, 10).
Постановивши на столі самовар, вона спинилась коло порога і почала позирати на всіх прищуреними лукавими очима, осміхаючись і чуть помітно кокетуючи бровою (Вас., IV, 1960, 26);
// Подати на стіл страву, почастувати чимсь.
Простому народу доброго борщу з салом постановить [Настуся] (Кв.-Осн., II, 1956, 471);
Настя метнулась в сіни, принесла вареники й пляшку і постановила на столі (Н.-Лев., VI, 1966, 339).
4. Укріпити що-небудь десь, надавши стійкого положення; установити.
Аж жаль його: був багатий, І рідня і діти Єсть у його, а нікому Хрест постановити (Шевч., II, 1963, 202).
5. Збудувати.
Перестав [п’яниця] пити, купив левадку, постановив вітряк і довіку їв хліб (Кв.-Осн., II, 1956, 229).
6. Організувати, налагодити (справу, роботу і т. ін.).
— От я постановив свій хор так, що всі люди на селі хвалять (Н.-Лев., IV, 1956, 71);
У понеділок будемо у гурті раятися, як би краще це діло постановити (Мирний, V, 1955, 397).
Постанови́ти на своє́му (на своє́) — те саме, що Поста́вити на своє́му ( див. поста́вити¹).
— Ой, сестрице! набралась я мороки, а таки на своєму постановила (Н.-Лев., І, 1956, 393);
Постанови́ти ча́рку (пля́шку і т. ін.) — те саме, що Поста́вити ча́рку (пля́шку і т. ін.) ( див. поста́вити¹).
— От тут недалечко пивничка.. Ходім, постановлю тобі пляшечку, щоб ти знав дядька Володька та його добрість… (Вовчок, VI, 1956, 280).
Значення в інших словниках
- постановити — постанови́ти 1 дієслово доконаного виду прийняти ухвалу, рішення постанови́ти 2 дієслово доконаного виду поставити розм. Орфографічний словник української мови
- постановити — I див. постановляти. II -новлю, -новиш; мн. постановлять; док., перех., розм. 1》 Поставити кого-небудь кудись. || Помістити на постій, для проживання. 2》 Послати виконувати де-небудь якусь роботу, доручення. || ким, на кого, за кого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постановити — ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти. ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., що, розм. 1. Поставити кого-небудь кудись. Словник української мови у 20 томах
- постановити — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- постановити — Постанови́ти, -новлю́, -но́виш; -станови́, -ві́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постановити — Постановити см. постановляти. Словник української мови Грінченка