1. Словник синонімів української мови

стать

БУДО́ВА (загальний склад, форма тіла людини), СТАТУ́РА, СКЛАД, ПО́СТАТЬ, ФІГУ́РА, СТАТЬ (звичайно про гарну, правильну будову тіла); КОМПЛЕ́КЦІЯ, ГАБАРИ́ТИ мн., жарт., ірон. (звичайно при підкресленні повноти, огрядності). Серед групи гімназистів була одна дівчина — молода, з чудесною будовою тіла (Ю. Яновський); Показався квадратної статури чолов'яга (Є. Гуцало); Зовнішність у нього імпозантна, людина середнього віку, міцного складу, кулаком вола вб'є (Ю. Яновський); Він полюбив її за пишну постать, за поважні, ніби в коронованої особи, манери та за розум (І. Нечуй-Левицький); Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (О. Досвітній); Для мене щастя, дорога́, безкрає буть люстром, щоб на тебе споглядать, чи льоном, що твій стан оповиває, водою, що на пишну ллється стать (М. Драй-Хмара); — У нас з вами приблизно однакова комплекція, — сказав Штукаренко, виходячи з-за столу. — Я вам позичу поки що свою шинель (С. Голованівський); Горська зів'яла, вочевидь втрачаючи в габаритах і гарячково намацуючи.. бильця крісла, в якому сиділа (В. Дрозд). — Пор. I. 1. по́стать.

БУДО́ВА (про тіло тварин), СКЛАД, СТАТЬ, СТА́ТІ мн. (особливості будови тіла, його частин у тварин, звичайно свійських — коней, свиней і т. ін). Зате ж вона (кобила) статтю височенна, під саму стелю: не з будь-якого роду (Л. Мартович); Довершені статі коня.

I. ПО́СТАТЬ (зовнішній вигляд, обриси тіла людини), ФІГУ́РА, СТАТУ́РА, ОСО́БА розм., ПОСТА́ВА розм., СТАТЬ діал. Сонно обдивився (Олізар) мур, що лежав перед ним. Від того муру, із мряки, випливла постать озброєної людини (Вал. Шевчук); По ночах біля вікон бовваніли якісь темні фігури і тислись попід паркани, коли на них звертали увагу (М. Коцюбинський); Сашко намагався за всяку ціну виглянути через віконце, ніби йому так хотілося ще раз побачити вузлувату статуру пана Хлипала (Ю. Збанацький); О. Артемій неначе не їхав, а летів своєю усією особою, неначе птиця шугала за вітром (І. Нечуй-Левицький); Тонку і височеньку його поставу облягав сільський саморобний кожушок: ладний, добре пошитий, червонястого чи цегляного кольору (Т. Масенко); Із зали долітали чарівні оп'яняючі звуки вальсу, миготіли легкі статі танцюючих (Уляна Кравченко). — Пор. 2. будо́ва.

СТАНО́ВИЩЕ (умови існування кого-, чого-небудь), СТАН, СТАТЬ заст., РОЛЬ заст. Напівлегальне становище; Се дуже відбивається і на матеріальному і на моральному стані всієї родини (Леся Українка); Затурбувалась тітка Мокрина — звісно, в крепацькій статі усе страха (Марко Вовчок); Палладій має показну роль у монастирі, бо з учених... (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стать — Постать, постава [XI] Словник з творів Івана Франка
  2. стать — стать іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. стать — Термін, який позначає психосоціальні відмінності між статями. англ. gender; нім. Geschlecht n –es, -er; угор. nem; рос. пол. Словник із соціальної роботи
  4. стать — (жіноча) жіноцтво; (чоловіча) чоловіки; (коня) будова тіла; Р. постать, фігура; (духовна) СТАН; ЖМ. манір, кшталт, копил <н. все на одну стать>. Словник синонімів Караванського
  5. стать — [стат'] -т'і, ор. -т':у, мн. -ат'і, -атеий Орфоепічний словник української мови
  6. стать — Постать, постава, див. статура, фігура, комплекція Словник чужослів Павло Штепа
  7. стать — СТАТЬ, і, ж. 1. Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок)... Словник української мови у 20 томах
  8. стать — -і, ж. 1》 Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок)... Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. стать — Комплекс ознак організму, які обумовлюють його здатність до утворення власних статевих клітин — жіночих (яйцеклітина) або чоловічих (сперматозоїди) гамет; розрізняють пов'язані зі статтю первинні ознаки: наявність статевих залоз — сім'яника і яєчника... Універсальний словник-енциклопедія
  10. стать — прекра́сна полови́на (стать) (ро́ду людсько́го). Жінки. — Отож нічого не відказала (хазяйка), а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського… (М. Коцюбинський). Фразеологічний словник української мови
  11. стать — Стать, -ті, -ті, -ттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. стать — СТАТЬ, і, ж. 1. Сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, що забезпечує відтворення потомства і дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини, а також один із двох розрядів живих істот (чоловіків і жінок, самців і самок)... Словник української мови в 11 томах
  13. стать — Стать, -ти ж. 1) Состояніе, положеніе. Безталанна сирота терпіла горе та терпіла, не раз уже втікать хотіла, но і здоровє, і літа, страх 2, сором і дівоча стать її к двору мов прикували. Мкр. Г. 18. Він козак, його така стать (щоб воювати). О. 1861. XI. Словник української мови Грінченка