стебель

СТЕ́БЕЛЬ, бля, ч., рідко.

Те саме, що стебло́ 1, 2.

Кланяються довгі стеблі додолу, – лягають під їх [женців] зубчатими серпами... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. стебель — сте́бель іменник чоловічого роду стебло рідко  Орфографічний словник української мови
2. стебель — -бля, ч., рідко. Те саме, що стебло 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стебель — СТЕ́БЕЛЬ, бля, ч., рідко. Те саме, що стебло́ 1, 2. Кланяються довгі стеблі додолу, — лягають під їх [женців] зубчатими серпами… (Мирний, І, 1954, 345).  Словник української мови в 11 томах
4. стебель — Стебель, -блю м. = стебло. Грин. III. 18.  Словник української мови Грінченка