стежина

СТЕЖИ́НА, и, ж.

1. Те саме, що сте́жка 1.

З-за кущів юрба мисливська На стежину вибігає (Леся Українка);

Восени реве [Стрий] грізно і піниться, заливаючи вузьку стежину, що в'ється попід скалою здовж його берега (І. Франко);

Понад веселими лугами Стежина в'ється польова (М. Рильський);

Добирався [Бронко] малосходженою, але відомою йому стежиною поміж смерічок і беріз (Ірина Вільде);

* Образно. Я глянув на хворого. По його сухому обличчю скотились дві срібні сльози і залишили за собою дві стежини (Мирослав Ірчан).

2. перен. Те саме, що сте́жка 3.

Сам Мальований не дуже рвався на скелясті стежини науки – його з усіх сил пхали туди батьки (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. стежина — стежи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. стежина — див. стежка  Словник синонімів Вусика
3. стежина — [стеижина] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. стежина — -и, ж. 1》 Те саме, що стежка 1). 2》 перен. Те саме, що стежка 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стежина — обра́ти / обира́ти (свою́) сте́жку (стежи́ну, доро́гу і т. ін.) яку, чого і без додатка. Визначити, вирішити, чим займатися, як жити.  Фразеологічний словник української мови
6. стежина — ДОРО́ГА (напрям чиєїсь діяльності, життєві обставини), ШЛЯХ, ПУТЬ, СТЕ́ЖКА розм., СТЕЖИ́НА розм. рідше, СТЕЗЯ́ книжн., ТРОПА́ поет.; МАНІВЦІ́ (МАНІВЕ́ЦЬ рідше) розм. (діяльність або розвиток, спрямовані в обхід чого-небудь).  Словник синонімів української мови
7. стежина — СТЕЖИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що сте́жка 1. З-за кущів юрба мисливська На стежину вибігає (Л. Укр., І, 1951, 365); Восени реве [Стрий] грізно і піниться, заливаючи вузьку стежину, що в’ється попід скалою здовж його берега (Фр.  Словник української мови в 11 томах