степ
СТЕП¹, у, ч.
Великий безлісий, вкритий трав'янистою рослинністю, рівнинний простір у зоні сухого клімату.
Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає [зустрічає]. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють (Т. Шевченко);
Потягло на захід військо, І пішов степами гук!.. (І. Франко);
Подорожні, зупинившись серед степу, розклали вогонь, ставили на нього казанок і варили собі куліш (О. Довженко).
СТЕП²
Естрадно-танцювальний стиль.
Словник української мови (СУМ-20)