стерво

СТЕ́РВО, а, с.

1. Труп тварини; падаль.

Круки на стерво летять, а пани на людську біду (прислів'я);

То цар велів скриньки повідчиняти, І глянь: у золотій лежало стерво, Гидке, вонюче, так що мимоволі Усякий аж ухопився за ніс (І. Франко);

Інколи їх [коней] били довбнями по черепу – і різали на шкуру, бо м'яса на кінських кістках вже не було. А більше чекали, щоб кінь упав сам – із стерва легше дерти шкуру (Ю. Смолич).

2. розм. Підла, безчесна людина; негідник, мерзотник.

– Краще вмерти героєм, аніж стервом жити, зрадивши вітчизну (Іван Ле);

// Уживається як лайливе слово.

– А мій [син], стерво, не схотів учитися, – з жалем зітхнув Гордій (Григорій Тютюнник);

– Забила мені баки [дочка шевця] – далі нікуди. Та й оженила таки ж на собі, стерво (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. стерво — сте́рво 1 іменник середнього роду падаль сте́рво 2 іменник середнього роду, істота про людину лайл.  Орфографічний словник української мови
2. стерво — Падло, дохлятина, труп тварини; Л. мерзотник, негідник, ПАДЛЮКА.  Словник синонімів Караванського
3. стерво — сте́рво 1. падлина (ср, ст) 2. вул. м'ясо (ст) 3. вул., знев. підла, непорядна людина; негідник (м, ср, ст)|| = креатура  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. стерво — А, ж. Уживається як лайливе слово. Потім усі ті пикатенькі, лисі, чорні-кучеряві, в тюрбанах і без, довго й схвильовано трясли тобі руки, не даючи, між іншим, пройти до туалету (від їхньої млосно-пряної кухні твій шлунок рішуче відмовлявся і суремив...  Словник сучасного українського сленгу
5. стерво — -а, с. 1》 Труп тварини; падаль. 2》 розм. Підла, негідна людина; мерзотник. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. стерво — ПА́ДЛО (труп, трупи тварин), ПА́ДАЛЬ, СТЕ́РВО, СТЕРВ'Я́ТИНА розм., ПА́ДЛИНА діал., ПАДАЛИ́ЗНА рідше; МЕРТВЕ́ЧЧИНА (МЕРТВЕЧИ́НА), ЗДОХЛЯ́ТИНА розм., ДОХЛЯ́ТИНА розм. (труп, трупи, м'ясо здохлих тварин).  Словник синонімів української мови
7. стерво — Сте́рво, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. стерво — СТЕ́РВО, а, с. 1. Труп тварини; падаль. Круки на стерво летять, а пани на людську біду (Укр.. присл.., 1963, 107); То цар велів скриньки повідчиняти, І глянь: у золотій лежало стерво, Гидке, вонюче, так що мимоволі Усякий аж ухопився за ніс (Фр.  Словник української мови в 11 томах
9. стерво — Стерво, -ва с. Падаль. Лежить собака на стерег; і сама не буде їсти і другому не дасть. Ном. № 4824. 2) Брань. Стерво жінка не злюбила. Чуб. V. 668.  Словник української мови Грінченка