стерв'ятник
СТЕРВ'Я́ТНИК, а, ч.
1. Хижий птах родини яструбових, який живиться перев. трупами, падаллю.
Зверху над бескидами в повітрі поважно коливають [коливаються], клекочучи, орли-стерв'ятники, зірко слідкуючи, хто впаде мертвий, хто з них буде їм поживою... (Олесь Досвітній);
На відміну від більшості інших хижих птахів, стерв'ятник звичайно живиться не живою здобиччю, а різним падлом і покидьками (з навч. літ.);
Пернаті хижаки каменем впали на поранену і жадібно стали рвати її тіло. Тур-самець прибіг на допомогу своїй подрузі. Збив одного стерв'ятника своїми міцними рогами (з газ.);
// перев. мн., перен., лайл. Літаки, льотчики, що здійснюють розбійницькі нальоти на мирну країну.
Київ одним з перших радянських міст зазнав бомбардувань фашистських стерв'ятників (з публіц. літ.);
Ми добре пам'ятаємо ці дні – перші вибухи авіабомб, стерв'ятників з чорними хрестами, загони МППО, окопи і барикади на вулицях міста (із журн.);
Вона на бойовім посту – вона не дає фашистському стерв'ятникові зруйнувати її город і її інститут (Остап Вишня).
2. перев. мн., перен., лайл. Жорстокі люди, здатні вбивати, проливати кров, знущатися з людей.
Царські стерв'ятники .. заборонили народні маніфестації на могилі Шевченка (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)