стерновий
СТЕРНОВИ́Й, а́, е́.
1. У якому міститься стерно (у 1 знач.).
Гриць вибіг з каюти на верхню палубу, зайшов у стернову рубку (Д. Ткач).
2. у знач. ім. стернови́й, во́го, ч. Той, хто здійснює управління судном.
То був маленький рейнський буксир з високою білою трубою, з маленькою рубкою для стернового і маленькою каютою, де міг відпочити хтось з команди (П. Загребельний);
За сигналом водолаза стерновий спрямовує судно то до лівого, то до правого берега (з публіц. літ.);
Гребці на човні виймали з кочетів весла, опустив кермо стерновий, усі вони вийшли на берег (С. Скляренко);
В недовгі проміжки часу стали проноситись під мостом рухливі плоти – дараби, керовані передніми стерновими (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)