стетоскоп
СТЕТОСКО́П, а, ч.
Медичний інструмент у вигляді трубки для вислуховування серця і легенів.
За ним [членом управи] дріботів у золотих окулярах і з стетоскопом у боковій кишені земський лікар (П. Панч);
Комісія оглядала його недовго. Один миттю зазирнув у зуби, другий перевірив очі, третій уже вп'явся жовтим стетоскопом у ребра (Ю. Збанацький);
// Спеціальний пристрій для виявлення побічних шумів, чистоти звуків у різних механізмах і т. ін.
Визначення причини поява стуків [у двигуні] провадиться з допомогою стетоскопа і вимагає великого навику (з навч. літ.);
Він приклав стетоскоп до стіни і вловив “цок-цок-цок”. Так, це міг бути годинниковий механізм (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)