стиглий

СТИ́ГЛИЙ, а, е.

1. Який досяг зрілості (про плоди рослин); спілий, дозрілий.

Од школярів трудно було встерегти стиглі червоні вишні та черешні (І. Нечуй-Левицький);

Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати: сиплеться стигле зерно на землю, а вдова лежить недужа (М. Коцюбинський);

Літо перейде – і глянь: Осінь розсипала овочі стиглі, за осінню слідом Мертва ступає зима (М. Зеров).

2. перен. Який досяг найвищої межі за своїм станом, розвитком.

П'янить мене стиглий весняний день (Л. Первомайський);

Квітування літа можна не лише побачити, але й відчути його запах. У наших широтах стигле літо пахне улюбленими в народі чебрецями (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. стиглий — сти́глий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. стиглий — див. СПІЛИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. стиглий — -а, -е. 1》 Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). 2》 перен. Який досяг найвищої межі за своїм станом, розвитком.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стиглий — СТИ́ГЛИЙ (про плоди рослин — який досяг зрілості), СПІ́ЛИЙ, ДОЗРІ́ЛИЙ, ДОСПІ́ЛИЙ, ПОСПІ́ЛИЙ, ДОСТИ́ГЛИЙ, ВИ́СТИГЛИЙ рідше. Любо глянути на стиглу, прозору ягоду, що ледве стримує солодкий сік у тонкій шкурці (М.  Словник синонімів української мови
5. стиглий — Сти́глий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. стиглий — СТИ́ГЛИЙ, а, е. 1. Який став спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). Од школярів трудно було встерегти стиглі червоні вишні та черешні (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах