стилет

СТИЛЕ́Т, а, ч.

Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним).

[Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає .. Се шпиг від інквізиції напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Леся Українка);

Раптом висмикує [Славик], разом з держаком, стилет, що був заправлений у палицю (Я. Мамонтов);

* У порівн. Останній промінь, як стилет, поранив клен на осінь (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. стилет — стиле́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стилет — див. КИНДЖАЛ.  Словник синонімів Караванського
3. стилет — Кинджалик  Словник чужослів Павло Штепа
4. стилет — -а, ч. 1》 Невеликий кинджал із дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). 2》 мн. стилети, -ів. Те саме, що спікули 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. стилет — стиле́т (франц. stylet, з італ. stiletto) невеликий кинджал з тонким тригранним клинком.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. стилет — Холодна зброя з коротким прямим лезом із гострим кінцем.  Універсальний словник-енциклопедія
7. стилет — Стиле́т, -та; -ле́ти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. стилет — СТИЛЕ́Т, а, ч. Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). [Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає.. Се шпиг від інквізиції напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах