стилет
СТИЛЕ́Т, а, ч.
Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним).
[Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає .. Се шпиг від інквізиції напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Леся Українка);
Раптом висмикує [Славик], разом з держаком, стилет, що був заправлений у палицю (Я. Мамонтов);
* У порівн. Останній промінь, як стилет, поранив клен на осінь (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стилет — стиле́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- стилет — див. КИНДЖАЛ. Словник синонімів Караванського
- стилет — Кинджалик Словник чужослів Павло Штепа
- стилет — -а, ч. 1》 Невеликий кинджал із дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). 2》 мн. стилети, -ів. Те саме, що спікули 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- стилет — стиле́т (франц. stylet, з італ. stiletto) невеликий кинджал з тонким тригранним клинком. Словник іншомовних слів Мельничука
- стилет — Холодна зброя з коротким прямим лезом із гострим кінцем. Універсальний словник-енциклопедія
- стилет — Стиле́т, -та; -ле́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- стилет — СТИЛЕ́Т, а, ч. Невеликий кинджал з дуже тонким і гострим клинком (звичайно тригранним). [Сганарель:] Нас викрито. Я бачив, недалечко чернець якийсь блукає.. Се шпиг від інквізиції напевне, а може й кат з отруєним стилетом (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах