стилобат
СТИЛОБА́Т, у, ч., архт.
Верхня частина східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури і т. ін.
П'єдестал [пам'ятника С. Гулаку-Артемовському] встановлено на стилобаті з полірованого граніту (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)