стовковисько

СТОВКО́ВИСЬКО, а, с.

Скупчення людей; штовханина, сум'яття.

Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички .. Таке стовковисько на його землі не дуже подобалось Стадницькому (М. Стельмах);

// Місце, де скупчується багато людей.

Одчайдушно штовхалися безвусі парубчаки, танцюючи один з другим; у носі щипав сухий пил – на стовковиську він стояв хмарою (Є. Гуцало).

Значення в інших словниках

1. стовковисько — стовко́висько іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. стовковисько — -а, с. Скупчення людей; штовханина, сум'яття. || Місце, де скупчується багато людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стовковисько — НА́ТОВП (велике скупчення людей, що перебувають десь або рухаються кудись), ЮРБА́, Ю́РМА́ розм., ТОВПА́ розм., Ю́РМИЩЕ підсил. розм., Ю́РМИ́СЬКО підсил. розм., З'Ю́РМИСЬКО підсил. рідше, ГУРБА́ заст., ТИ́ЧБА заст., ГУ́РМА́ діал., ГАЛА́ЙСТРА діал.  Словник синонімів української мови
4. стовковисько — СТОВКО́ВИСЬКО, а, с. Скупчення людей; штовханина, сум’яття. Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички.. Таке стовковисько на його землі не дуже подобалось Стадницькому (Стельмах, І, 1962, 256); // Місце, де скупчується багато людей.  Словник української мови в 11 томах