стовпотворіння
СТОВПОТВОРІ́ННЯ, я, с., розм.
Безладне скупчення кого-, чого-небудь, яке супроводжується галасом, метушнею і т. ін.
На великому шляху Львів – Ужгород ціле стовпотворіння. Весь шлях забитий автомашинами (С. Чорнобривець).
◇ (1) Вавило́нське стовпотворі́ння, книжн. – повне безладдя, гармидер, нестримний галас, метушня.
Голови туманіли від невщухаючого лементу цього вавилонського стовпотворіння. З ранку до ночі горлають водоноси, вищать шарманки, іржуть коні (О. Гончар);
– Вавилонське стовпотворення [стовпотворіння]. Центр людської суєти. Такого ніколи ще не бачили кам'яні стіни, закладені понад півтисячі літ назад (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)