стоголосо

СТОГОЛО́СО.

Присл. до стоголо́сий.

Зелений гай ласкаво зашумить І стоголосо заспіває (О. Олесь);

З клубу висипали всі юрбою, і на нічному Хрещатику раптом стоголосо залунав гімн Вічному революціонеру (Ф. Бурлака);

В коваля широкі, дужі плечі і молот, як пір'їнка, у руках. Він об ковадло дзвонить стоголосо, все вище й вище молота розмах... (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. стоголосо — стоголо́со прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. стоголосо — Присл. до стоголосий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стоголосо — СТОГОЛО́СО. Присл. до стоголо́сий. Зелений гай ласкаво зашумить І стоголосо заспіває (Олесь, Вибр., 1958, 25); З клубу висипали всі юрбою, і на нічному Хрещатику раптом стоголосо залунав гімн Вічному революціонеру (Бурл.  Словник української мови в 11 томах