стояк
СТОЯ́К, а́, ч.
1. Вертикальний брус, стовп, який служить опорою для чого-небудь, у якійсь споруді.
Кріпильники встановляли додаткові стояки, зміцнюючи ними стелю (О. Донченко);
Під тентом прив'язаний [гамак] до двох стояків, що підпирають капітанську рубку (Ю. Бедзик);
Для підтримання даху в теплицях ставлять стояки (з навч. літ.);
// Пристрій для підтримання та зберігання яких-небудь предметів у стоячому положенні.
– Тату, – сказав він, – давайте усі свердла внесемо з комори в сіни та тут і поставимо з цілим стояком (В. Кучер).
2. Вертикальна труба в якій-небудь споруді, якомусь пристрої і т. ін., яка служить підпорою або елементом з'єднання чогось.
Гідравлічний стояк складається з циліндра, поршня із штоком, ручного насоса подвійної дії, перепускного і запобіжного клапанів (з наук. літ.);
Пиляльна рамка як основний робочий механізм складається з двох трубчастих стальних стояків і двох поперечин (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)