стояк
СТОЯ́К, а́, ч.
1. Вертикальний брус, стовп, який служить опорою для чого-небудь, у якійсь споруді.
Кріпильники встановляли додаткові стояки, зміцнюючи ними стелю (Донч., Шахта.., 1949, 57);
Під тентом прив’язаний [гамак] до двох стояків, що підпирають капітанську рубку (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 4);
Для підтримання даху в теплицях ставлять стояки (Овоч., 1956, 139);
// Пристрій для підтримання та зберігання яких-небудь предметів у стоячому положенні.
— Тату, — сказав він, — давайте усі свердла внесемо з комори в сіни та тут і поставимо з цілим стояком (Кучер, Трудна любов, 1960, 318).
2. Вертикальна труба в якій-небудь споруді, якомусь пристрої і т. ін., яка служить підпорою або елементом з’єднання чогось.
Гідравлічний стояк складається з циліндра, поршня із штоком, ручного насоса подвійної дії, перепускного і запобіжного клапанів (Нова техн. і технол.., 1961, 54);
Пиляльна рамка як основний робочий механізм складається з двох трубчастих стальних стояків і двох поперечин (Стол.-буд. справа, 1957, 60).
Словник української мови (СУМ-11)