стоязикий
СТОЯЗИ́КИЙ, а, е, поет. Який має багато язиків.
Над полум’ям червоним стоязиким Вже лагодить [солдат] похідний казанок (Нех., Під.. зорею, 1950, 135);
// Утворений багатьма голосами, звуками (про галас, гомін і т. ін.).
Природи гомін стоязикий Заполонив поля, гаї… (Дор., Тобі, народе.., 1959, 42);
// Різномовний.
В гомінливий, стоязикий порт Нас.. море принесло широке (Рильський, II, 1960, 19);
Розкуються народи І побратаються в вольній сім’ї стоязикій (Забашта, Пісня.., 1961, 32).
Словник української мови (СУМ-11)