стоян
СТОЯ́Н, а́, ч., розм.
1. Те саме, що стоя́к 1.
Був це ліс високої ціни: він захищав від сухих південно-східних вітрів .. і сам по собі, деревиною, був величезним багатством – бук та граб: на стояни, крокви та бантини (Ю. Смолич);
Біля яблуні неподалік звелася на високих стоянах нова хата (І. Цюпа);
Косу відбивали на бабці – маленькому ковадлі, що забивалось у дерев'яний стоян з ослоном для сидіння (із журн.).
2. Масивна бетонована або кам'яна опора моста, греблі; бик.
[Бережний:] Скоро почнеться повідь. Якщо не встигнемо забетонувати стоян, нам загрожує велика неприємність (Яків Баш);
Берегові опори, які служать для підтримки прольотної будови і з'єднання моста з насипом, називаються стоянами (з навч. літ.).
3. діал. Калюжа із застояною водою.
Словник української мови (СУМ-20)