стоїк
СТО́ЇК, а, ч.
1. Послідовник стоїцизму.
– Важить зовсім не те, скільки прожив, а те – чи добре ти прожив! .. Хто це висловив – не згадаю .. – Сенека це сказав колись, римлянин, стоїк, – відповів Омелько (О. Ільченко).
2. перен. Людина, яка стійко, мужньо переносить життєві випробування, протистоїть спокусам.
Не з Макаром [хотілося поділитися радістю], що не зрозуміє й підійме на глум, і не з Яковом, суворим філософом і стоїком, що зразу визнає це за зраду товариству й осудить його (С. Васильченко);
* У порівн. Скажіть-бо: хто не любить торта? Хіба ви можете байдуже на нього дивитись? .. Хвилина, друга, – ви ще змагаєтесь, як справжній стоїк (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)