стоїцизм
СТОЇЦИ́ЗМ, у, ч.
1. Напрям в античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей.
Одні філософи вбачали сенс буття в щасті (евдемонізм), .. в доброчесності (стоїцизм), інші – в пізнанні світу, служінні людям (з наук.-попул. літ.).
2. перен. Стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, здатність протистояти спокусам.
Коли професорів гнів падає раптом і на нього, подає [Ляховський] усім приклад мовчазного стоїцизму (Ю. Шовкопляс).
Словник української мови (СУМ-20)