стоїцизм

стоїци́зм

-у, ч.

1》 Напрям в античній філософії, який вимагав від людини свідомого підкорення пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей.

2》 перен. Стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, здатність протистояти спокусам.

Значення в інших словниках

1. стоїцизм — стоїци́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. стоїцизм — СТОЇЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям в античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей. Одні філософи вбачали сенс буття в щасті (евдемонізм), ..  Словник української мови у 20 томах
3. стоїцизм — стоїци́зм (грец. Στωϊκή, від στοά – портик в Афінах, де збиралися стоїки) 1. Одна з головних течій елліністичної і римської філософії, заснована в кінці 4 ст. до н. е. Найважливіше місце...  Словник іншомовних слів Мельничука
4. стоїцизм — Доктрина стоїків, гол. чином етична; життєва позиція, яка полягає у збереженні внутрішнього спокою, гармонії духу та витримці у важких життєвих ситуаціях.  Універсальний словник-енциклопедія
5. стоїцизм — СТОЇЦИЗМ (від грецьк. στοά — портик в Афінах, де збиралися стоїки) — одна з основних філософських течій доби Еллінізму; основні етичні ідеї С. відновлюються у новоєвропейській філософії, у трансформованому вигляді живлять сучасне духовне життя.  Філософський енциклопедичний словник
6. стоїцизм — Стоїци́зм, -му, -мові, в -мі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. стоїцизм — СТОЇЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей. Одні філософи вбачали сенс буття в щасті (евдемонізм),..  Словник української мови в 11 томах